Передовий педагогічний досвід
учителя початкових класів,
вчителя-методиста
Тофан
Руслани Володимирівни
«ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЄВОЇ
КОМПЕТЕНТНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ
МОВИ»
Досвід затверджений вченою радою
Івано-Франківського ОІППО,
«25» червня 2011 р. , протокол №3
АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ
Формування
мовленнєвої компетентності учнів – одне з основних завдань вчителя початкових
класів як громадянина і патріота України.
Переступаючи
поріг першого класу, діти володіють розмовно-побутовою мовою, їх лексичний
словничок переважно бідний. Дитина не може виразити свої почуття, схопити нові
значення слів, зрозуміти нові терміни та поняття, які освоює у процесі
навчання. Окрім того, невміння зв’язано висловлювати свої думки, неправильна
вимова слів, помилки в усному та писемному мовленні – все це створює дискомфорт
у процесі спілкуванні з дорослими та однолітками, не дає учневі можливості в
повній мірі розкрити свої здібності і задатки, проявити себе як особистість.
Як
показує досвід роботи, школярів необхідно вчити орієнтуватися в конкретній
мовленнєвій ситуації, добираючи зміст та мовні засоби виразності для
висловлювання свої думок. Це сприятиме набуттю досвіду мовленнєвої поведінки
учнів, яка буде морально відповідальною. Робота вчителя щодо формування
мовленнєвої та комунікативної компетентності молодших школярів, їх уміння
вчитися, що є однією з ключових компетенцій, є найважливішою передумовою успішності
навчання в основній та старшій школі.
Таким чином, основна проблема полягає в тому, що учитель не завжди володіє
навичками моделювання мовленнєвого
розвивального середовища на уроці. Він не замислюється над тим, що є показником р о з в и т к у школяра, а надає перевагу підвищенню
темпоритму уроку, застосовує велику кількість видів навчальної діяльності тощо.
За таких умов учень не виступає суб’єктом навчальної діяльності, а пасивним
виконавцем поставлених учителем завдань.
ТЕОРЕТИЧНА БАЗА ДОСВІДУ
Компетентнісний підхід на противагу
концепції «засвоєння знань» передбачає опанування учнями такими вміннями, які
дозволять їм в майбутньому діяти ефективно в різних життєвих ситуаціях. Він
зумовлює посилення прикладного, практичного характеру навчання і полягає в
тому, щоб допомогти дитині реалізувати свій творчий потенціал як особистість, а
головне, самостійно і свідомо підходити до вирішування різноманітних проблем.
Вперше
термін «мовленнєва компетентність» був введений Н. Хомським у середині XX
ст. Він означав застосування мови в практиці спілкування і діяльності людини.
А. Маркова та М. Лісіна розглядали мовлення як засіб спілкування, а
процес оволодіння зв’язним мовленням як важливий засіб комунікації дитини.
Сучасні вчені М. Вашуленко, О. Савченко,
Л. Скуратівський, Л. Федоренко виступили за перебудову шкільного
курсу з мови з урахуванням особистісно-діяльнісного підходу до її вивчення.
Тому, нові Державні стандарти початкової загальної освіти уже розроблялися на
компетентнісній основі.
Відповідно
до Державного стандарту початкової загальної освіти виокремлюють такі види
мовленнєвої діяльності та вимоги до навчальних досягнень учнів початкових
класів.
Види
мовленнєвої діяльності
|
Вимоги
до навчальних досягнень учнів
|
1. Аудіювання
(слухання і розуміння мовних одиниць)
|
Уміти слухати і
розуміти текст, визначати основну
думку
|
2. Говоріння
(діалогічне і монологічне усне мовлення)
|
Будувати діалог,
переказувати тексти, створювати власні висловлювання
|
3. Читання (вголос
і мовчки)
|
Читати тексти правильно
і усвідомлено
|
4. Письмо
(письмові зв’язні висловлювання)
|
Будувати письмові
перекази і твори
|
Що ми розуміти під поняттями «компетенція»,
«компетентність», «мовленнєва компетентність»?
Компетенція – добра обізнаність із чим-небудь. Тому, компетентний –
це той, хто має достатні знання в якій-небудь галузі; який з чим-небудь добре
обізнаний, тямущий (див. тлумачний словник); необхідний комплекс знань,
навичок, відношень (ставлення) та досвіду, що дозволяють ефективно здійснювати
діяльність або певну функцію. Визначається державою, певними установами або окремими
особами, які організують той чи інший вид діяльності (за
К. Бахановим).
Компетентність – це результативно-діяльнісна
характеристика освіти, яка набувається у процесі навчання та особистого
пізнавального і життєвого досвіду (О. Савченко). Сутність предметних
компетентностей полягає в тому, що учень набуває здатності до дії, уміє
використовувати знання в практичній діяльності. Структура предметних
компетентностей: учень знає, розуміє, застосовує, виявляє ставлення, оцінює
тощо.
Мовленнєва компетентність – це уміння
використовувати мовні засоби для побудови діалогічних і монологічних зв’язних
висловлювань
Зміст
та структура мовленнєвої компетентності
ПРОВІДНА ІДЕЯ ДОСВІДУ
Підвищити
компетентнісну спрямованість змісту і організаційних форм уроків української
мови як засіб формування мовленнєвої компетентності учнів початкових класів.
МЕТА, ЗАВДАННЯ
Мета. Формувати і розвивати мовленнєву
компетентність молодших школярів на уроках української мови.
Завдання:
1) опрацювати
нормативні документи, науково-методичну літературу з проблеми реалізації
компетентісного підходу в навчально-виховному процесі початкової школи;
2) розробити
та апробувати технологію досвіду щодо формування мовленнєвої компетентності школярів;
3) виявити
педагогічні умови моделювання мовленнєвого розвивального середовища на
уроці;
4) розробити
методичні рекомендації для вчителів щодо формування мовленнєвої компетентності школярів
на уроках української мови.
ОПИС ДОСВІДУ
«П о к а з н и к
о м р о з в и т к у
є здатність
суб’єкта до перманентного цілепокладання, а не вміння
оперувати
способами досягнення цілей»
(С. Максименко)
ТЕХНОЛОГІЯ ДОСВІДУ
І
етап. Залучення учнів до цілепокладання
ІІ
етап. Реалізація мети, завдань уроку через
компетентнісну спрямованість змісту, нових форм та методів навчання
ІІІ
етап. Перманентне залучення учнів до визначення і
реалізації цільових завдань різних видів мовленнєвої діяльності
ІV етап. Рефлексія
ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ МОДЕЛЮВАННЯ
МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИВАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА
1. Емоційна насиченість змісту
уроку української мови. З цією метою доцільно дбати про створення
сприятливого психолого-педагогічного клімату на уроці, цікавих та особистісно
значущих завдань, які спонукатимуть учнів до навчання у невимушеній атмосфері
творчої співпраці. Для того, щоб учень міг самовиразитись у навчальній
діяльності, я створюю доброзичливу атмосферу на уроках, яка сприяє невимушеному
спілкування, даю можливість учням висловлювати власні думки, виражати емоції.
Моделюю уроки на діалогічній основі, забезпечую плюралізм думок, толерантність
у висловлюванні оціночного ставлення дитини до інших у вирішуванні дискусійних
питань.
2. Залучення учнів до безперервного
цілепокладання на уроці, що орієнтує їх на досягнення конкретних ц і л ь
о в и х з а в д а н ь, які
ставляться учителем до основних видів діяльності. Це робить процес навчання
школярів усвідомленим та вмотивованим на досягнення результату навчання. Адже
«показником розвитку є здатність суб’єкта до перманентного цілепокладання, а не
вміння оперувати способами досягнення цілей» (С. Максименко).
3. Моделювання
особистісної форми змісту уроку української мови з використанням народознавчих
матеріалів. Готуючись до
уроків, часто використовую народознавчі матеріали. Адже на життєвому матеріалі
учні краще засвоюють теоретичні відомості з мови, швидше набувають практичних
умінь і навичок.
Наприклад,
читаючи казки, діти вперше знайомляться з поняттям діалог, вчаться спочатку
інтонаційно передавати зміст розмови героїв, що є передумовою до формулювання
власних висловлювань. Вивчаючи тему «Ввічливі слова та звертання» на основі
народних казок, можна запропонувати дітям виконати наступне завдання в парах: «Прочитайте
уривки казок, визначте різні форми звертання та ввічливі слова».
Якщо
ще запропонувати дітям уявити себе у ролі казкових героїв, то така робота буде
для них не тільки цікавою, але й особистісно значущою та емоційно привабливою.
Зміст виучуваного матеріалу, зокрема, ввічливі слова та звернення, вони зможуть
моделювати і на прикладі власного спілкування з однолітками тощо.
Варіант 1.
− Здорова була, дівчино! – каже Котигорошко.
− Здоров був, парубоче! Та чого ти сюди прийшов?
Прилетить Змій, то він тебе
з’їсть.
Варіант 2.
Було це восени. Біжить Лисичка польовою дорогою та й
зустрічає Їжака.
− Добрий день, Їжаче – небораче! – крикнула Лисиця.
− Здорова була, Лисичко – сестричко, − відповідає
Їжак.
Варіант 3.
Сидить дідова донька у хатці. Біжить Вовк.
− Дівонько, одчини!
Дівка одчинила. Входить Вовк.
− Здрастуй, дівонько!
−Здрастуйте!
Невід’ємною
частиною роботи над розвитком мовлення є робота над прислів’ями та приказками, завдяки
яким моделюються пізнавальні задачі. Розв’язуючи їх, учні осмислюють народну
мудрість, висловлюють власне оціночне ставлення. Такі навчальні ситуації
розвивають усне мовлення школярів, формуючи комунікативну та мовленнєву
компетентність школяра, зокрема, уміння зв’язано висловлювати свої думки. Так,
на уроках української мови можна запропонувати дітям наступне завдання (групова
робота): «Скласти із окремих слів прислів’я та пояснити їх значення».
На
нашу думку, зміст виучуваних тем повен бути для дітей не тільки емоційно
насиченим, але й собистісно значущим. Цьому сприяє використання народознавчого,
зокрема, краєзнавчого матеріалу, бо він є ментально близький, найбільш
зрозумілий для учнів.
4. Реалізація міжпредметних зв’язків
на уроці української мови. Саме міжпредметна основа уроку забезпечує
ефективність процесу формування мовленнєвої компетентності, бо міжпредметні
зв’язки сприяють кращому розумінню навчального матеріалу, є основою формування
цілісних знань дітей.
Міжпредметні
зв’язки я найчастіше реалізую у процесі вивчення тем «Мова і мовлення»,
«Текст», «Речення». Практикую також проведення інтегрованих уроків, які я проводжу у нетрадиційній формі. Це –
урок-казка, урок-подорож, урок-зустріч тощо.
5. Формування пізнавальної
активності дітей засобами педагогічних технологій, нових форм і методів
навчання. Формуванню і розвитку
мовленнєвої компетенції сприяє технологія
ситуативного моделювання, до складу якої входить метод драматизації. Діти з
радістю беруть участь у різних постановках, які я практикую не тільки на уроках
української мови, але й у позакласній роботі з предмета. На мою думку, саме постановки-мініатюри
допомагають молодшим школярам проявити не тільки свої акторські здібності, але
й формують вміння і навички
комунікативної взаємодії не тільки засобами мови, але й жестами, мімікою,
інтонацією; розвивають мислення і
пам’ять, а головне, забезпечують необхідні умови для розвитку мовлення, його
виразності та емоційності; виховують естетичні смаки. З метою розвитку
мовленнєвої компетентності на уроках української мови використовую ігрові технології, зокрема, моделюю
мовленнєві ігрові ситуації. Використання сюжетно-рольових ігор спонукає учнів
до імпровізованих висловлювань. У процесі ігрової діяльності використовую
картини відомих художників, ілюстрації до текстів, власні спостереження дітей
тощо, які виступають основою для створення власних текстів, зв’язних розповідей
(усних та письмових).
Мистецтво
володіти словом – це уміння мислити, міркувати, доводити і переконувати, а
головне, чути і почути одне одного. Цьому мистецтву я навчаю учнів з
використання технології розвитку
критичного мислення та інтерактивних
технологій, в арсеналі яких є такі інтерактивні методи, як «Інтерв’ю»,
«Обери позицію», «Сенкан» тощо.
Види мовленнєвої
діяльності
|
Структура мовленнєвої
компетентності
|
Застосування
педагогічних технологій, нових форм та методів роботи
|
Аудіювання
|
·
Розрізняти
групу окремих речень і текст;
· знаходити в тексті синоніми,
антоніми, слова, вжиті в переносному значенні
|
Інтерактивні
технології: “Акваріум”, “Навчаючи – вчусь”, “Ажурна пилка”
Педагогічні
техніки: “Хто уважніший?”, “Чи правда, що …?”
Форми:
колективна (групова робота)
|
Говоріння
|
·
Володіти
етичними правилами спілкування, вживати
слова ввічливості відповідно до ситуацій
|
Інтерактивні технології:
“Інтерв’ю”, “Обери позицію”, “Дерево рішень”, “Мікрофон”.
Технологія розвитку критичного мислення: асоціативна
павутинка та ін.
Ігрові технології:
рольові ігри
Педагогічні техніки: “Поясни
свій вибір”, “Доведи свою думку”.
Технологія ситуативного моделювання.
Форми: індивідуальна, фронтальна,
колективна (робота в парах, групова робота)
|
Читання
|
·
Визначати
тему, мету тексту;
· членувати текст на логічно
закінчені частини
|
Інтерактивні технології: “Передбачення”.
Ігрові технології:
драматизація, рольові ігри.
Форми: індивідуальна, колективна
(групова робота)
|
Письмо
|
·
Переказувати
розповідні і описові тексти;
·
складати
зв’язну розповідь за малюнками, опорними словами;
·
знаходити
недоліки у власних текстах та усувати
їх
|
Інтерактивні технології: “Асоціативний
кущ”, “Мозковий штурм”, “Мікрофон”, “Гронування”, “Продовж казку”.
Технологія розвитку критичного мислення:
“Сенкан”, “Кубування”, “Закінчи речення”.
Метод проектів
Форми: колективна, індивідуальна
|
У таблиці нами подано різні види мовленнєвої діяльності, що здійснюються з використанням спеціально відібраних педагогічних технологій, нових форм та методів навчання, цікавих педагогічних технік. Вони сприяють формуванню окремих компонентів структури мовленнєвої компетентності молодшого школяра на уроках української мови.
Формування мовленнєвої компетентності молодших школярів
з допомогою педагогічних інновацій
6. Співпраця з батьками. Як показує
практика, формування мовленнєвої компетентності молодших школярів залежить не
тільки від рівня педагогічної майстерності вчителя, але й від зусиль батьків
дітей. Тому якість вирішення даного питання – це спільний результат співпраці
вчителя з батьками. Всім відома психологічна особливість молодших школярів –
здатність до наслідування, до виконання дій за зразком. Зразком у даному
випадку виступає мовлення батьків, тому так важливо дбати про рівень розвитку
мовленнєвої культури дорослих.
Батькам
слід пам’ятати, що діти люблять не тільки слухати, але й думати, висловлювати
свою думку, вони хочуть брати участь у спілкуванні. Слід бути уважним до
мовлення дитини, бо від цього залежить, якою буде мова дітей: бідною, блідою чи
багатою і яскравою.Для того, щоб батьки могли проаналізувати, як розвивається і
збагачується мовлення дітей, пропоную їм заповнити анкети та обговорити їх
результати (індивідуально або колективно).
Анкета для батьків
Шановні батьки!
Прошу
Вас дати відповіді на запитання, що допоможуть нам виявити недоліки у
спілкуванні Ваших дітей.
1. Чи надаєте Ви значення розвитку у дитини
правильного, грамотного мовлення? Як саме?
2. Чи вміє Ваша дитина регулювати гучність,
темп свого мовлення?
3. Чи приділяєте Ви увагу культурі спілкування?
4. Як Ви вважаєте, чи вживає Ваша дитина у
мовленні нецензурні слова? Яку профілактичну роботу у цьому напрямку ви
проводите?
5. На що потрібно звернути увагу педагогові
щодо розвитку мовлення Вашої дитини?
6. Які, на Вашу думку, труднощі щодо розвитку
мовлення відчуває Ваша дитина?
Дякую за відповіді!
Проаналізувавши
результати анкетування, було виявлено (питання 1, 3) : 50 % батьків
постійно звертають увагу на мовлення своєї дитини, 30% − час від часу, 20% −
зовсім не слідкують за своїм мовленням і мовленням дитини. Це спонукало мене до
організації батьківського лекторію, який дав змогу привернути увагу дорослих до
необхідності спільного вирішування проблеми формування мовленнєвої
компетентності учнів не тільки на уроках української мови, але й у позакласній
роботі.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:
ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЄВОЇ
КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ
НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
1. Створюйте
доброзичливий психолого-педагогічний клімат на уроці української мови,
практикуйте давати дітям цікаві та особистісно значущі завдання, що сприятимуть
емоційній насиченості уроку.
2. Залучайте
учнів до безперервного цілепокладання упродовж уроку, що виступатиме показником
їхнього розвитку, оскільки учень виступатиме суб’єктом навчальної діяльності
тільки тоді, коли вмітиме самостійно ставити цілі і їх досягати.
3. Використовуйте
народознавчий матеріал як засіб моделювання особистісної форми змісту навчання,
що сприяє формуванню емоційно-ціннісного та особистісного ставлення дитини до
навчання, зокрема, до самостійно набутих знань.
4. Реалізуйте
міжпредметні зв’язки на уроках української мови з метою формування цілісних
знань, розуміння сутності змісту матеріалу, що вивчається.
5. Компетентнісну
спрямованість змісту уроків української мови можна підвищити, якщо використовувати
на уроках питання рефлексивного характеру.
6. Готуючись
до уроків, проектуйте такі навчальні ситуації, які сприятимуть формування у
дітей бажання вчитися, виводити нові знання з практики.
7. Активізуйте
пізнавальну діяльність школярів засобами педагогічних технологій, нових форм і
методів навчання. Застосовуйте їх відповідно до цільового призначення.
8. Використовуйте
у роботі проблемні методи навчання, моделюйте ситуацію успіху у роботі з
дітьми, особливо із слабо встигаючими.
9. Навчальний
процес на уроці української мови поєднуйте з позакласною роботою, залучаючи до
співпраці батьків.
РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ ДОСВІДУ
Результативність
роботи з формування мовленнєвої компетентності учнів визначали за такими
критеріями і показниками, поданими у таблиці 2.
Таблиця 2
Критерії та показники
Критерії
|
Показники
|
|||
Початковий
рівень
|
Середній
рівень
|
Достатній
рівень
|
Високий рівень
|
|
1 бал
|
2 бали
|
3 бали
|
4 бали
|
|
1. Цілісність знань учнів
|
Не сформовано
|
Частково
сформовано
|
Сформовано
|
Дуже добре
сформовано
|
2. Вміння застосовувати
знання на практиці
|
||||
3. Досвід
емоційно-ціннісного ставлення до набутих знань
|
||||
Міжнародний конкурс з української мови ім.
Петра Яцика. Упродовж десяти років моєї роботи учні займають призові
місця на ІІ етапі конкурсу.
Анкетування та спостереження батьків (проведене
через два роки повторно) показало, що учні
почали з більшою повагою ставитися до традицій та звичаїв народу, зокрема,
до усної народної творчості, стали більш уважними до своїх висловлювань,
стараються не засмічувати мову словами діалектного походження тощо.
Результати роботи мене надихають, тому намагаюсь створювати з учнями маленьке «диво» − урок, сповнений відкриттями нового і цікавого світу Слова. І, якщо це вдається,
тоді ми разом переживаємо духовне очищення і піднесення.
Я не втрачаю
оптимізму, бо вірю, що нічого у цьому світі не стається випадково. Кожен день для мене − це відкриття. Я в житті дотримуюсь таких
принципів: нести світло людям, нікого
не ображати, не принижувати, любити людей та радіти їх успіхам. Цього я вчу свої учнів.
Намагаюсь бачити в дітях усе позитивне і
стимулювати їх до творчої співпраці. Я не вчу їх усього відразу, а допомагаю
навчитися вчитися самостійно, поціновувати набуті знання і працю батьків та
вчителів. Усе, що вмію, я передаю дітям від усього серця.
Використана література
1. Байбара Т.
Компетентнісний підхід в початковій ланці освіти: теоретичний аспект
/ Тетяна Байбара // Початкова школа. – 2010. – № 8. –
С. 46−50.
2. Дівакова І. І.
Інтерактивні технології навчання у початкових класах
/ І. І. Дівакова. – Тернопіль : Мандрівець, 2009. – 180с.
3. Компетентнісний
підхід у сучасний освіті: світовий досвід / під заг. ред.
О. В. Овчарук. – К. : К.І.С., 2004. – 112 с.
4. Левіна Л. Розвиток
мовленнєвої компетентності / Людмила Левіна // Початкова
освіта. – № 46. – С. 4–6.
5. Рибальченко І. М.
Взаємодія з батьками / І. М. Рибальченко. – Харків : Основа,
2007. − 206 с.
6. Савченко О.
Концепція розроблення нової редакції Державного стандарту початкової загальної
освіти / Олександра Савченко // Початкова школа. – 2010. – № 4.
– С. 1−5.
7. Сосніцька Н. В. Особистісно
орієнтований підхід до формування і розвитку мовленнєвої компетенції й творчих
здібностей учнів / Наталія Валеріївна Сосніцька // Початкова освіта. - 2009. -
№ 5-7. – С. 83-86.
8. Стрезєва О.
Методична модель формування мовленнєво компетентної особистості школяра / Олена
Стрезєва // Початкова освіта. – 2008. - № 20. – С.3-13.
9. Шейко Г. К.
Інноваційні методи роботи в початковій школі / Г. К. Шейко. –
Харків : Ранок, 2008. – 169 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар